Новини » Місто → Чи довго терпіти свавілля?

Ділиться думками депутат районної ради міста Радомишль, голова фракції "Єдність" - Володимир Капранчук, з приводу конфліктної ситуації що виникла в селі Глиниця, Юрівка та Кичкирі.




"Дати згоду на передачу ТОВ «Інтерриба» в довгострокову оренду строком на 49 років земельні ділянки водного фонду в с. Кичкирі: став №1 - площа 23 гектари, став №2 - площа 12,9 гектарів, став №3 с. Юрівка - 21,8 гектари. Просити райдержадміністрацію надати дозвіл на складання проекту відведення та укласти договір оренди земельної ділянки для риборозведення», - таке рішення на сесії Кичкирівської сільської ради у грудні 2005 року зачитував колишній сільський голова, а тодішні депутати одноголосними підняттям рук його прийняли. Віддаючи громадську власність на піввіковИЙ термін у користування чужим людям, ніхто э фігурантів цієї історії навіть у подумках не має наміру порадитися з громадами цих сіл - якої вони думки про таку оборудку. Їм, кого обрала та ж громада, у якої вони відібрали стави, навіть не гадалося, що принесе таке рішення громадам цих сіл
уже в недалекому майбутньому.

"... До ставу телер ніхто не має права підійти, навіть білизну прати не дозволяється. А які нецензурні слова летять на дітей? Так розперезався Петро Максименко, який вважає себе хазяїном ставу, що і кладочки, які люди побудували біля своїх городів, поламав і порозкидав. А що робити нашим дітям? Адже у селі окрім купання у ставку їм нікуди дітися. Бо немає ні клубу, ні бібліотеки. Максименко ходить із гвинтівкою і попереджає, що якщо хтось підійде до ставу, то буде стріляти. Ми вимагаємо провести схід села, хай люди вирішать долю цього ставу, щоб повернути його сільській громаді, всі жителі мають ним користуватися..." Так пишуть у своему зверненні до виконкому сільської ради збунтовані люди Глиниці.
" ... Ставом керує Петро Максименко, який до ставу не допускає нікого, дітей обзиває, кидається битися, не дає прати білизну, порубав місточки, які побудували люди, погрожує що буде стріляти якщо хтось насмілиться підійти до ставу. Підняв воду настільки, шо затопило хати, які знаходяться біля ставу. Ми вимагаємо провести схід села і повернути став у користування людей..." - солідарно з глинничанами у заяві до сільської ради вимагають жителі Юрівки.

"На майдані біля церкви революція іде» - так образно і коротко сказав Павло Тичина про бунт народний. Подібне можна сказати про те, що діялося на сході жителів двох сіл на греблі Юрівського ставу. Пристрасті кипіли, людський гнів клекотів, немовби розпечена лава, що вирвалася на волю з кратера вулкана. Ще донедавна залякані погрозами та розправами, люди тепер, не змирившись з несправедливістю, один за одним брали публічне слово:
- Максименко не пускає напувати корів у ставу, хуліганить, б'є людей, погрожує зброєю, - каже юрівчанка Світлана Яременко.
- Люди обурені поведінкою Петра Максименка, його самоуправством. Прошу владу зупинити такі його вчинки і притягнути до відповідальності по закону - закликає пенсіонерка Ольга Ткачук.
- Я особисто бачила побитого Володимира Задніпрянця, який розповів мені, що його спочатку побив син Максименка біля ставу, а сам Петро невдовзі відшукав його сільському магазині і теж побив, - схвильовано повідомляє людям Софія Михайленко.
- Максименко створив додаткові заставки і підняв рівень води, в моїй хаті помокріли сгіни, підтоплені город і сінокіс, - бідкається пенсіонерка Надія Омельченко.
- Максименко носить із собою зброю, стріляє по людях. Це може підтвердити Микола Ткачук. Чи має він на це право і дозвіл? - запитує у своему виступі присутнього на сході дільничного інспектора міліції О.Захарчука пенсіонерка Олена Петриненко.
- Я вияснив: орендар не має ніякого права на зариблення ставу та користування водоймищем, бо технічна документація на спеціальне водокористування не довершена, а є лише договір на користування землею. Права на охорону ставу він теж не має, Максименко є самозванець, а не охоронець, - доводив до людей юридичні аспекти оренди юрівчанин Володимир Гуроєський.
Важко було вгамувати розбурханий людський схід сільському голові Олені Максименко. Вона розповіла громаді,що за вимогами Водного Кодексу орендар забов'язаний був довести до відома населення умови водокористування та заборони загального водокористування. А коли він та сільська рада не встановили таких умов, то загальне водокористування вважається по закону дозволеним без обмежень. Пояснила людям також, що цим же Кодексом створення штучних заставок, що впливають на природний стік поверхневих вод, допускається лише з дозволів місцевої ради та органів водного господарства. В орендаря таких дозволів немає.
Щодо вчинків і дій Петра Максименка, то голова прямо сказала людям, що документів, за якими він є охоронцем у фірмі, котра орендує став - немає, трудовий договір також відсутній. Вона попераджала його про недопустимість протиправних дій, але він продовжує самоуправство, тож запропонувала написати клопотання до відділку міліції про лритятення цього чоловіка до відповідальності за неправомірні дії. Три роки самозванець тероризує громаду трьох сіл, б'є людей, глумиться над ними, погрожує зброєю. Оренда ставу здійснюється без дозволів на спецводокористування, а заборона загального водокористування без погодження з сільською радою була незаконною. Чи ж варто місцевій владі було чекати, коли селяни збунтуються? Чому посадовці, дільничний інспектор, маючи на те все повноваження, не поствили на місце людину, яка підняла себе над людьми і законом, чому відвели собі роль спостерігачів? Багато таких «чому» представники громади ставили, будучи у мене на прийомі як депутата районної ради. Ні для кого не є секретом, що Петро Максименко вже мав неодноразові проблеми з законом, що він схильний до хуліганських дій. За фізичну наругу над сімдесятирічною бабусею, районний суд вже піддавав його арешту на десять діб. Проте відсидка за гратами його нічому так і не навчила.
Рішення сходу сіл, підписане сільським головою О.Максименко, було однозначним: «До укладення договору на спецводокористувания став у селі Нова Юрівка залишити у користуванні громади села», «підняти клопотання перед райвідділом міліції про притягнення до відповідальності Петра Максименка за неправомірні дії на територіі Кичкирівської сільської ради». Після сходу селяни почали збір пидписів з вимогою негайно скликати позачергову сесію сільської ради і прийняти рішення про припинення оренди ставу, яка ведеться з порушенням чинного законодавства, та надати його у користування сільській громаді. Вони утворюють орган самоорганізації сільської громади, який на кошти людей, благодійних пожертвувань закупить рибу для зариблення, буде вести охорону ставу, поверне назад громаді те, що по праву їй належить. Купатися, рибалити і відпочивати тут зможуть всі, як тутешні, так і приїжджі, безкоштовно. Поки все це плани, однак громада свідома того, що буде чинитися великий опір з боку окремих чиновників та посадовців.
Більшість депутатів ради на боці своєї громади, та й сільський голова підтримує їх бажання. Подальший перебіг подій покаже, чи виборе громада своє право на власний став, як зреагуютъ тут та дадуть відповідь через газету на публікацію та направлені сільською радою клолотання районний відділ міліції, прокуратура, водоохоронне управління.

Мене ж, як палкого поборника місцевого самоврядування, тішить одне: українська громада виходить із тривалого літаргічного сну. Вона стала вимагати від влади, яку сама ж і обирає, публічних громадських слухань перед прийняттям рішень, які зачіпають інтереси людей, вона проводить громадсъке віче, на якому примушує місцеву владу прилюдно звітуватися. Урок, який подають Юрівська та Глиницька громади, про який ідеться в цій кореспонденції, повинен бути освоєний багатьма сільськими громадами та радами району, стати посадовцям засторогою, а громадам прикладом для наслідування.

Портал міста Радомишль