Я, як новообраний міський голова, щиро вдячний жителям міста за підтримку, яку ви висловили під час виборів у жовтні минулого року. Вивчивши справи в міській раді за рік перебування на посаді, скажу відверто, що я не очікував, що застану від своїх попередників стільки проблем і невирішених питань. Вони накопичувались роками і в житлово-комунальному господарстві, і в ремонті доріг, і в водопостачанні, і в прибиранні сміття тощо. Доводиться прикладати значних зусиль для виправлення становища. Але є недоброзичливці, які вдають із себе “захисників” громади. Вони надсилають листи у владні кабінети  з проханням “розібратися і покарати”. На один з таких листів, надісланий Радником Президента України В.Журавським голові районної державної адміністрації, я вирішив дати відповідь .

Зажевріли  вибори народних депутатів 2012 року і на Радомишльщині з'явилися шукачі депутатських мандатів .
У 1998 році Радомишльщина вже видавала    Журавському В.С. путівку у Верховну Раду. Можливо він і переймається проблемами району, але ж треба це робити у законний спосіб.  По – перше, слід було б  йому прозвітувати громаді про зроблене для Радомишля за 13 років.
По - друге, хоча б поверхово познайомитись з проблемами міста, зайти до міської ради, поспілкуватися з депутатами, а вже потім на бланку адміністрації Президента закликати до повалення міського голови.
Та й взагалі , Радник  Президента України не наділений повноваженнями давати вказівки районним державним адміністраціям розглядати питання на колегії чи депутатам місцевих рад на сесіях. «Положення про Радника Президента України»  затверджене Указом Президента України № 988 /2009 таких повноважень не передбачає. Але я свідомо доповідав  на колегії райдержадміністрації  та сесії міської ради 6 жовтня цього року та зачитав “Звернення“ Журавського В.С.
Із-за прийняття Податкового кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2011 року,  бюджет  міста Радомишля на 2011 рік у катастрофічному стані. Бо ним скасовано комунальний податок, ринковий  та транспортний збори. Перерозподіл коштів цим же кодексом із загального до спеціального фондів позбавив місцеве самоврядування, бюджети міст і містечок всієї України, останніх залишків фінансування зарплат працівників дитячих садочків та службовців місцевих рад. Зарплати стали жалюгідними. Міський голова звертався, але безрезультатно, до Верховної Ради,  окремих народних депутатів та депутатів обласної ради.     Недофінансування зарплат працівникам  дитячих садочків та іншого складає 500 тис. грн., тобто на листопад і грудень кошти не передбачались.
В першому  півріччі комунальне підприємство по благоустрою  "Радомишль" було профінансовано з бюджету на 70%.
 Сплату податків та мінімальний рівень заробітних плат підприємство змогло забезпечити, але не вистачало коштів на паливо, ремонт техніки та інші витрати. Для косіння трави, доводилось за власні кошти наймати працівників з інших організацій.
 В другому півріччі фінансування на очистку міста від сміття  та освітлення вулиць  взагалі не закладено в бюджет. Завдяки відкриттю рахунку в держказначействі та рішенню сесії міськради  про створення  благодійного цільового фонду соціально-економічного розвитку міста липень і серпень вдалося закрити коштами цього фонду: 48 тис. грн. в липні ( 85% до потреби ) і 37 тис. в серпні ( 70% до потреби ).
 У вересні з фонду направлено ще 13 тис. грн. і  37 тис. надано з іншого джерела.
 Залученням  грошей в фонд розвитку міста міський голова займається з першого дня перебування на посаді. Підприємці і ті, кому не байдужа доля міста, перераховували гроші в цей фонд: хто 50 , хто 100 чи 500 грн. Фірма " Фоззі - Фуд"  "Сільпо " – 10 тис. грн.,  ПБК " Радомишль " – 8 тис . грн.,    В. Кокшин – 4 тис. грн., М.Григорович – 2,5 тис. грн., В.Шатилович - 2,5 тис. грн.  Низький уклін пенсіонерам Віталію Довгому та Павлу Шпаковичу, які перерахували у фонд по 1000 грн.
  Але кошти  накопичені за 10 місяців у фонді закінчились  і джерел оплати міському комунальному підприємству " Радомишль " за роботу по прибиранню міста в жовтні, листопаді і грудні не існує .
У "Зверненні" Журавського В. С. йдеться про місцеве сміттєзвалище. Підприємство МКП "Радомишль" вивозить туди сміття, а із-за відсутності дороги "навколишньому природному середовищі завдається непоправима екологічна шкода". Але ж акт прийому сміттєзвалища в експлуатацію підписувався в 2005 році за головування в міській раді Капранчука В.П. На сміттєзвалище не була побудована дорога. В негоду ґрунтова дорога розкисає, автотранспорт подолати її не в змозі і сміття висипають будь-де.   З 2005 року сміттєзвалище експлуатується з порушенням технологій, 60 аеродромних плит використані не за призначенням.  Згідно технології плити мусили вкладатися на шар сміття певної товщини для висипки наступних нашарувань. А влітку 2010 року спалена прохідна.

За нового міського голови  очищено навколишню територію згідно вимог санстанції, встановлено шлагбаум,  відремонтовано бульдозер, який десять років стояв металобрухтом на території підприємства «МКП Благоустрій» і тепер розчистка сміттєзвалища проводиться регулярно.
За ініціативи голови Радомишльської РДА  Харитончука І.А., заступник голови РДА О.Прокопенко  та директор МКП" Радомишль" С. Миронюк організували висипку дороги на сміттєзвалище щебенем. Пройдено третину шляху,  є сподівання до кінця року робота буде виконана.
А інформація у "Зверненні" щодо  подій навколо ремонту доріг – то взагалі фантастика. Автор пише: " С. Рижук опрацьовує розпорядження …", а " керівництво міста,….. навіть пальцем не поворухнуло,… губернатор пішов назустріч радомишлянам..". Та ж не ходив губернатор назустріч виключно радомишлянам. Проблема "як обійти тендер" була загальнообласна і загальноукраїнська і над її вирішенням облдержадміністрація і облрада, районні адміністрації, районні та міські ради працювали спільно і одночасно.
Висновок Журавського В. стосовно невмотивованої “відсутності співпраці міського голови з районною радою та райдержадміністрацією", абсолютно бездоказовий. Освоєння субвенції на ремонт доріг приклад саме найтіснішої співпраці двох гілок влади в Радомишлі.  Розпорядженням голови РДА І. Харитончука 19 липня була визначена субвенція в сумі 500 тис. грн. з держбюджету на ремонт доріг міста.
Міська рада оперативно забезпечила підготовку відповідних документів : дефектних актів та локальних кошторисів, а 29 липня провела позачергову сесію, де затвердила зведені кошторисні розрахунки вартості робіт на поточні ремонти   семи вулиць.
"Однак ремонт вулиць за державний кошт станом на 7 серпня не розпочатий", - пише автор .  Насправді, вже 30 липня, на наступний день після позачергової сесії міськради, першу машину асфальту «Райавтодор» виклав на вул. Русанівську.
На кінець жовтня кошти державної субвенції були освоєні повністю. І фразою   "в результаті бездіяльності міського голови, навіть за наявності державних коштів, у місті…. не ремонтуються дороги…" Радник Президента В. Журавський   демонструє   свою повну необізнаність.
Необхідно підкреслити, що цього року не тільки за рахунок державної субвенції ремонтуються в Радомишлі дороги, але й за рахунок фінансової допомоги громадян-доброчинців: народний депутат України  Є. Добряк, підприємці Т.  Зимуха та  О. Шереметьєв купили і подарували міській громаді установку з виробництва асфальту потужністю 700 кг.
Щебінь, відсів, бітум, дизельне пальне - знову допомога  Є.Добряка і підприємців –     В. Кімлика, В. Грасса, Л. Шпичака,  А. Левковського, А.Павленка, О.Огороднійчука, М.Григоровича , В. Шатиловича та інших.  За їхньої фінансової підтримки також проводиться  ремонт пониззя "Черчі" на вулиці М.Житомирська.
З травня бригада МКП "Радомишль"  вклала за ці кошти на дороги міста  32 тонни асфальту по вул. М.Житомирська та Міськради. Остання варка - це ремонт тротуару біля Пенсійного фонду. Проводилась також висипка і грейдерування вулиці Щорса.

В розділі "про дороги" я частково відповів на закид В. Журавського стосовно не співпраці міського голови з РДА і районною радою. Проблема надумана і не слід було б витрачати час на її спростування. Але ще один приклад співпраці не можу залишити поза увагою. Я, як міський голова, організував за 10 місяців цього року додаткові надходження до районного бюджету в сумі 400 тис. грн. Районна рада з цих грошей на сесії 23 вересня виділила 25 тис. грн. на освітлення міста, що забезпечило освітлення в жовтні та листопаді.
Автору “Звернення” слід було б висновки по стану справ у місті робити, спираючись на
фактичний матеріал, а не брати зі стелі.
Трагедія міста Радомишля – це міське комунальне підприємство "Водоканал". І те, що там гинуть люди – наслідок надзвичайно складної фінансової ситуації, яка складалась на підприємстві роками.  Крайня зношеність магістралей. Коли йдуть ремонти, то викопують труби-решета. Втрати води із-за дірявих трубопроводів значно перевищує нормативи. Практично кожен день працівники ліквідують одну, а то і більше аварій. Витрати значно вищі, ніж надходження коштів.  Стара, зношена техніка, відсутність оборотних коштів не дає змоги закупити найнеобхідніше.

Серпневе підвищення тарифів майже не вплинуло на фінансовий стан МКП" Водоканал".
Тут варто нагадати надзвичайну подію, яка трапилась 29 квітня, напередодні поминальних днів. Без попередження підприємство РЕМ відключило електроенергію водоканалу. Мешканці міста на вихідні залишилися б без води. В РЕМі мені повідомили, що такі питання нарівні району не вирішують. Телефоную до “Житомиробленерго” керівнику Левицькому, а він каже: “Вас народ вибирав, ви й вирішуйте”. Я знайшов єдиний вихід - звернутись до небайдужих людей, які зрозуміли ситуацію та надали гроші: О.Шереметьєв - 20200 грн., В.Шатилович - 6600 грн., Ю.Олійник - 3400 грн., О.Ткачук - 2600 грн., В.Тужик - 2000 грн.,  А.Павленко - 1600 грн., С.Алексеєнко - 400 грн. Тридцять сім тисяч зібраних гривень було внесено в касу, погашено борг і таким чином включено воду на вихідні.  Навіть вливання в обіг 37 тис. грн. готівки, хоча і забезпечили городян водою на чотири вихідних дні, але не дуже покращили фінансовий стан підприємства.
Відсутність коштів не дає змоги провести важливі роботи по знезараженню водопровідної мережі, очистку резервуара чистої води, забезпечити  підприємство інструментом, трубами  та запчастинами.

У підприємства величезна заборгованість по зарплаті. Працівники «Водоканалу», за виключенням чергового персоналу, переведені на скорочений робочий день.
Подача води у місті – згідно графіка – цілодобова. Але часті аварії змушують вимикати воду.  Міська рада робить все можливе щоб допомогти   "Водоканалу" вижити. З бюджету розвитку в нинішньому році на 38 тис. грн. придбано чотири нові  насоси, які встановлені на свердловинах та виділено 93 тис. грн. на гідравлічну очистку каналізаційної системи міста. Це дозволило запобігти надзвичайним ситуаціям на деяких ділянках каналізаційних систем. Очистка каналізаційних мереж виявилась дуже своєчасною, бо літом вийшла з ладу АРС–машина, яку ремонтували два місяці.
В минулі роки 9 насосів були здані на  завод-виробник на перемотку.  До кінця року вони будуть викуплені, що дозволить створити необхідний резерв.
Кілька років стоїть питання про проведення реконструкції станції знезалізнення води. І тільки за міського голови, який за висновком В.Журавського "навіть пальцем не поворухнув, щоб поборотися з численними міськими проблемами", замовлена в Житомирському НДІ "Проект-реконструкція" проектно-кошторисна документація. Підготовлено обґрунтування для включення реконструкції станції знезалізнення в державну програму "Чиста вода".
Готується техніко-економічне обґрунтування на монтаж 38 засувок в розгалуженнях водопровідної мережі. Це дозволить запобігти загальному відключенню водопостачання в разі аварії на окремій гілці водопроводу.
"Не працюють очисні споруди, - пише В. Журавський". Не працюють вони не з моїм приходом на посаду міського голови, а 39 років! Очисні споруди було здано в експлуатацію у 1972 році незакінченими, і вони ні дня не працювали.
У 2005 році за “хазяйнування” міського голови В. Капранчука.  ПБК "Радомишль" за своєї ініціативи проплатив 130 тис. грн. за проектно-кошторисну документацію, а з державного бюджету було виділено 1,2 млн. грн. на реконструкцію очисних споруд. Гроші ніби освоїли. Але через півроку виявилось – автоматика згоріла, частково згоріли двигуни, зрізали металоконструкції, біологічну очистку не налагодили. Тобто, очистки  стоків як не було, так і нема. Спроби правоохоронних органів з'ясувати, яким чином 1,2 млн. гривень розчинились в каналізаційних стоках успіху не досягли.
Нова міська влада і тут зробила певні кроки. В серпні  укладено угоду з проектною організацією на корегування проектно-кошторисної документації на реконструкцію очисних споруд. Комісія з питань бюджету міської ради погодила виділення на це 62 тис. грн.
Досягнуто домовленості, що реконструкція радомишльських очисних споруд буде включена в обласну екологічну програму на 2012 рік.
Закид О.Ткачуку, через десять місяців після його вступу на посаду, що процедури банкрутства та ліквідації міських комунальних підприємств…. «залишаються незавершеними роками " свідчить про те ,що автор “Звернення” не орієнтується у часовому просторі. Банкрутство комунальних підприємств почалось ще 2003 року, теж за міського голови В.Капранчука. Збанкрутували комунальне підприємство та ринок. Продовжились при А.Пироженку – "Тепломережа", Благоустрій, "МКВЖРЕП". А при новій владі ще ні одного. Але спадок ми отримали такий, що вже і у міської ради  у кишені вітер гуляє.
В.Журавський пише, що керівний апарат міської ради належить до однієї політичної партії. Погоджуюсь, керівний апарат міської ради належить до однієї політичної сили (має на увазі «ВО Батьківщину»), бо майже половина депутатів в раді саме від цієї політичної сили. Але не політичні уподобання міського голови були найважливішим критерієм для відбору претендентів.
Для початку порівняємо освітній рівень керівників.   За міського голови В. Капранчука, секретар міськради - освіта середня - спеціальна, заступник – вчителька української мови та літератури.
За А. Пироженка,  секретар – освіта середня спеціальна, заступники – фармацевт та вчителька хімії та біології.
За О.Ткачука, секретар – освіта вища, вчителька української мови та літератури, а заступник інженер - технолог.
Викладач — мовник на посаді секретаря міськради не гірший варіант, а ніж бухгалтер з середньою освітою.
Секретар міської ради В. Легенчук  в депутати міської ради минулого скликання була обрана від Української Народної партії. Колегами по роботі в гімназії характеризувалась як порядна, відповідальна, чесна людина. Валентина Петрівна чи не єдиний депутат минулого скликання, що не надбав собі у власність земельну ділянку.
Це спонукало мене переконати її приєднатися до партії "Батьківщина" на місцевих виборах 2010 року.
На установчій сесії за її кандидатуру проголосувало 29 з 36 депутатів, тобто вона отримала  підтримку 6-ти з 7-ми політичних партій представлених у раді. Десять місяців роботи у міській раді, підтвердили, що вибір був зроблений правильно.
Заступник міського голови С.Алєксєєнко, інженер-технолог за освітою, мав великий досвід роботи на керівних інженерно-технічних посадах – начальник цеху, головний технолог "Машзаводу", начальник цеху в лісомисливському господарстві, головний інженер "Водоканалу".
Але головну роль у відборі відіграла  його чесність і порядність, особливо в фінансових питаннях. І тут помилки не було. Вже на посаді заступника міського голови, після заміжжя доньки він не шукав шляхів отримання безкоштовної земельної ділянки від міської ради поза чергою, а взяв кредит і купив ділянку у власника.
  Цілком зрозуміло, що політику, який за рік до виборів розпочав «купувати» виборців обіцянками,  збираючи прізвища та підписи пенсіонерів, звичайно не зрозуміти, що моральні принципи, а не  політичні уподобання, можуть слугувати головним критерієм для відбору кандидатур на посади керівників.

Автор: Міський голова О. ТКАЧУК