БАЗАРЮЄМО. Фото.
Вже декілька років щоп’ятниці у нашому місті повністю перекривши широчезну вулицю Шевченка базарюють якісь заїжджі люди. Не знаю якої вони національності, однак переважна більшість з них мають неукраїнську подобу.
Нічого не маю до цих підприємців і не дай боже образити їх. Проте пригадав, що синдром недовіри та перестороги до схожих на них людей, який оселився у моєму серці ще з далеких 1955-56 років минулого століття у пору дитинства живий ще й досі. Тоді кожної весни на лузі біля річки Мики на одному й тому ж місці цигани розташовували свій табір. Наметовий хутір перебував у нашому селі всього тиждень, але балачок про нього опісля від’їзду вистачало на цілий рік. Одні сміялися, інші кепкували, а були й такі, що плакали.
Як би не уберігалися простодушні селяни, але кудись щодня щезали кури. Якими метикуватими не були б молоді дівчата та жінки однак ворожки при ворожінні якимось чином виманювали у них все що хотіли. Словом всяке бувало. Проте одне з іншим не мають зв’язку.
За ці роки я жодного разу не наважився походити серед тісних торгівельних рядів цього місця. Однак як до депутата районної ради зверталися з цього приводу різні люди. Городяни-підприємці дуже незадоволені тим ринком посеред вулиці. Бо це зайві конкуренти. Мовляв міська влада не дбає про своїх, а лише про чужих. Інші-покупці стверджують, що тут більший вибір, дешевше. Дехто стверджував, що доходи від ринкового збору добра підмога міській казні. Проте слід зауважити, що тепер такого збору не існує. Словом різні думки.
На мій погляд потрібно прислухатися до тих людей, які живуть там. Не кидати їх наодинці з проблемами, а допомогти їм. Мешканці вулиці не знають куди вже їм скаржитися. Громадської вбиральні тут немає. То ж сотні людей справляють нужду прямо під парканами, хвіртками та ворітьми. Цими проблемами активно переймалася мешканка цієї ж вулиці Г.Чубенко – депутат міської ради минулої каденції, юрист за фахом і відповідальний працівник районного управління юстиції. ЇЇ виступи, депутатські запити на сесії міської ради щодо невідповідності чинному вітчизняному законодавству та санітарним нормам місця розташування цього ринку, відсутності дозволів на його відкриття тодішнім керівництвом міськради були проігноровані. Тепер Галина не депутат, перебуває на заслуженому відпочинку, а нелегалізований ринок живе ще й досі.
Минулої п’ятниці 1-го квітня о 13-й годині у час коли ринок майже «згорнувся» мені випало проїзджати по вулиці Шевченка. Ось що там побачив.
Можливо теперішнє керівництво міської ради, яке безумовно стежить за «Порталом Радомишль», поділиться своїми думками з цього приводу і дасть відповідь на давно назрілі запитання мешканців вулиці.
Володимир КАПРАНЧУК депутат районної ради, для «Порталу Радомишль»
Портал міста Радомишль
