radomyshl.com Радомышль
 
10 лютого 2017
-

БИТВА ЗА ГРЯДКИ В ПОТІЇВЦІ

БИТВА ЗА ГРЯДКИ В ПОТІЇВЦІ

Замість пошуку прийнятного для всіх варіанту житомирські землевпорядники зіштовхують учасників АТО з "чорнобильцями"?

Про це пише газета "Ехо".

На околиці нашого села Потіївка Радомишльського району розтягнулася не на один кілометр довга вулиця, яка з'явилася після чорнобильської катастрофи.

На ній вже багато років тому влаштувалися люди, переселені сюди з зараженої радіацією території. Не відкрию великий секрет, що життя сільських жителів нині не цукор. І тим більше "чорнобильців". Їм в останні роки урізали пільги. Ці люди частіше хворіють і вмирають.

При відсутності коштів на дорогі ліки і повноцінне здорове харчування чи не єдиною рятівницею в сім'ї є корова чи коза. Благо поки пасти худобу людям є де - через дорогу, під лісом і в полі, знаходяться зарослі травою пустирі. Там земля бідна, споконвіку нічого, крім трави, не росло і люди ніколи там нічого не сіяли, називають те урочище Чортовими грядками і використовують як пасовище.

На жаль, нещодавно селяни дізналися, що Головне управління земельних ресурсів "Госгеокадастра" в Житомирській області вирішило віддати цю землю (вона належить державі) колишнім учасникам АТО. Жителі села з глибокою повагою ставляться до захисників територіальної цілісності України.

Майже три десятки потіївчан теж воювали на Донбасі, а двох ми навіть поховали. Але, знаючи про те, що таке рішення питання позбавить "чорнобильців" пасовища для худоби, сільрада запропонував землевпорядникам виділити землю для атошников в іншому місці - за цегляним заводом в напрямку села Моделів.

Там землі навіть краще, родючіші, і річечка недалеко. Більш того, деякі сумлінні учасники АТО сказали: ми не хочемо будувати своє щастя на чужому горі, і почали відмовлятися від ділянок на спірній території. Але житомирські землевпорядники чомусь наполягають на своєму. Відповідь на нашу скаргу надіслали абсолютно неконкретну. Вона всього лише пояснює, що, мовляв, все робиться за законом. Земля належить державі, отже, держава має право розпоряджатися ним так, як вважатиме за потрібне.

Але невже за таку державу воювали наші діди, а тепер - бійці АТО? Невже не можна знайти варіант, прийнятний для всіх, безконфліктний, щоб не зіштовхувати одних постраждалих з іншими? "Чорнобильці" й так у свій час сьорбнули горя - до кінця життя вистачить. І атошникам, що пережили пекло Іловайська, Дебальцеве і Савур-Могили, не позаздриш. Так чому чиновники, завдання яких полегшувати людям життя, навпаки, зіштовхують їх лобами?

Інтереси простих людей найменше хвилюють "великих дядьків", пояснили мені знайомі, до чиєї думки не можу не прислухатися. Мовляв, земля - справа тонка, тут йде чужа велика гра. І радили взагалі не лізти в цю справу. Інакше можуть бути, м'яко кажучи, неприємності. Але ми мовчати більше не можемо.

Володимир МИКИТШИН,

інвалід Чорнобиля 1-ї групи, с. Потіївка,Радомишльський район

Джерело: www.exo.net.ua


Увага!
Редакція сайту не несе відповідальності за висловлювання користувачів сайту, залишені ними у коментарях.
За зміст коментаря відповідає його автор.